Чому людина може завжди почуватися ображеною і що з цим робити
- Постійне відчуття образи може бути спричинене тим, що людина не висловлює своїх очікувань, що призводить до накопичення образи та розчарувань.
- Порівняння себе з іншими та встановлення самооцінки на основі реакцій оточення може викликати почуття неповноцінності та образи.
- Для зменшення відчуття образи слід змінити фокус з реакцій інших на власні потреби, та бути добрим до себе передусім.
Коли ми почуваємо себе ображеними, нам майже завжди здається, що це є наслідком дій якоїсь іншої людини чи людей. Але буває й так, що люди поруч поводяться якнайкраще – а відчуття образи не зникає.
Щоб зрозуміти причини, слід зазирнути передовсім глибше у себе. 24 Канал завдяки GQ розповість про це докладніше.
Дивіться також Бумераскінг відштовхує від вас людей: що це за звичка та як її уникнути
Постійне відчуття образи – що його спричиняє?
Ви не говорите про свої бажання, а лише мовчки сподіваєтеся, що хтось сам вирішить про вас подбати? Це часто є першою причиною, чому ви постійно відчуваєте образу. Це думки на кшталт "мені останнім часом так важко, чому ніхто цього не розуміє?".
- Справді, щоразу говорити про свої бажання вголос може здаватися чимось надто відвертим, або таким, що робити соромно. Однак насправді якщо не говорити про свої потреби, ніхто про них і не знатиме, при цьому образа буде накопичуватися.
- Якщо не говорити про свої очікування, то, крім образи, гарантовано виникне ще й відчуття розчарування через те, що очікування не виправдалися. Тож відкиньте цей хибний сором – і проговорюйте свої бажання.
У вас постійно зростає бажання все з усім порівнювати? Наприклад, комусь із ваших друзів чи колег ставлять лайки у соцмережах, а ви одразу починаєте думати: "А чому це мені не ставлять?!".
- Це викликає почуття неповноцінності, а все тому, що дії інших здаються вам зневагою до вас. Або ж ви відчуваєте, нібито стали менш важливою людиною.
- Усе, що тут потрібно зробити – це не інтерпретувати все це як зневагу до вас, а сприймати об'єктивно. Образа спотворює реальність, тому не можна їй довіряти.
Ви встановили собі критерії самооцінки на основі реакцій інших людей? Мовляв, якщо на мої слова немає реакції, якщо мене не підтримують, якщо не ставлять на перше місце – я не важливий.
- Ви були уважним до співрозмовника та терплячим, але він не цінує цього? І ви відчуваєте себе обділеним і тому ображаєтеся. Прикрість цієї ситуації в тім, що ви нехтуєте собою.
- Щоб цього уникнути та зберегти рівновагу потрібно змінити вектор з "я дбаю про реакцію інших перш ніж про свою" на протилежний. Перш ніж бути добрим до інших, будьте добрим до себе, і тоді менше страждатимете від байдужості інших.