Зустрічайте "Тарзана": чоловік виконує неймовірний паркур у джунглях топлес і босоніж
- Чоловік із Франції Лео Урбан виконує неймовірний паркур у джунглях топлес і з босими ногами.
- Лео практикує "первісний паркур" у джунглях, бігаючи й стрибаючи, та ділиться своїми пригодами в інстаграмі.
- Він подорожує світом, займається сходженнями і паркуром, підкорюючи хмарочоси та гігантські дерева.
- Лео відчуває страх, але вважає, що це допомагає йому прогресувати як фізично, так і морально.
Джерело:
Daily MailДень Леопольда Гурбіна – це розгойдування в джунглях топлес і підйом на дерева до 60 метрів заввишки за лічені секунди й босоніж. Спортсмену, якого називають справжнім Тарзаном, 30 років, він родом із Франції.
Його прізвисько – Лео Урбан, він практикує "первісний паркур", який передбачає біг, стрибки та розгойдування в джунглях у захопливій акробатичній манері. Про що розповідає та що показує у своєму інстаграмі, де вже майже 2 мільйони підписників.
Дивіться також Як тренувався агент 007: ілюстрація з опису автора Бондіани
Сучасний "Тарзан" розповів про своє цікаве та активне життя
Лео виріс у горах Андорри та вже майже 20 років займається паркуром і сходженнями, подорожуючи по всьому світу – щоб лазити по деревах, використовуючи лише голі руки й ноги. Більшу частину свого часу він проводить на природі в самих штанах або шортах.
Лео почав займатися паркуром і сходженнями у 2007, щоб "відновити зв'язок" зі своєю впевненістю і спробувати щось нове зі своїми друзями. Він займається сходженнями і в міських умовах, його найвищим вільним підйомом став 209-метровий хмарочос Tour Montparnasse у Парижі. Та все ж Лео віддає перевагу лазінню по деревах, які він називає природними хмарочосами.
Відчуття – від мух і комарів, які кусають тебе, до безпосереднього контакту з матерією – набагато сильніші, коли ти ходиш і лазиш слідами тварин. Це більш захопливо, ніж будівлі чи скелі,
– впевнений чоловік.
І він завжди лазить босоніж, бо "мавпи не носять взуття, тому ідея в тому, щоб використовувати ноги як руки". При цьому Лео не вважає, що тренується (від 2 до 9 годин на день), бо в нього "немає жодної рутини", як і у тварин. Все, мовляв, залежить від інтуїції та відчуттів.
Він визнає, що часто відчуває страх, але каже, що це допомагає йому прогресувати й з'єднуватися зі своєю "примітивною, тваринною та адреналіновою стороною".
Це завжди стан стресу, невпевненості й страху. Ти ставиш собі багато запитань. Чи не помреш ти, чи варто воно того, і так далі. А потім, під час сходження, всі ці сумніви й страхи зникають, звільняючи місце для дії та концентрації,
– ділиться чоловік.
Лео побував скрізь: від індонезійських островів, лісів у Європі до пустель в Африці, а його найбільш екстраординарне сходження відбулося в тропічних лісах Амазонки в Еквадорі. Суматру, великий індонезійський острів, він називає своїм улюбленим місцем – через гігантські дерева, ліанову мережу та можливість стрибати.
Попри щоденні сходження, Лео каже, що рідко зазнає травм, остання серйозна сталася понад 10 років тому. Однак він ледь не впав на Суматрі, коли стрибав з дерева висотою 25 – 30 метрів на гілку трохи нижче. Та обійшлося лише переляком.
Найбільше у сходженнях я люблю свободу. Можливість щоразу йти далі й відштовхуватися від власних меж,
– підсумовує Лео.
За його словами, сходження передовсім дає можливість звільнити себе і відновити зв'язок зі своїм первісним "Я". А ще робить людину сильнішою як фізично, так і морально.