Чи потрібно бути злим, щоб досягти успіху на роботі
Кажуть, доброта – далеко не найкраща якість на роботі, і може стати ахіллесовою п'ятою в безжальному світі бізнесу. А жорсткість і холодність часто розглядають як зброю успішних лідерів.
Але чи справді це так? Чи маємо ми жертвувати своєю доброзичливістю, щоб піднятися кар'єрними сходами? Відповідь має 24 Канал із посиланням на GQ.
Дивіться також Кожен п'ятий працівник бреше своєму керівнику: про що ж саме і для чого
Доброта – це чеснота чи пастка
У світі роботи часто виділяються 2 фігури: рішучий стратег з чіткими рішеннями й обмеженими міркуваннями (що впевнено крокує вгору у кар'єрі), і завжди готовий зігнути спину доброзичливий колега (який, здається, застиглий у тіні).
Франсуа Лелорд, психіатр і автор книги "Будьте добрим, але не надто", дає точний опис "надто добрих": скромні, примирливі, самозаглиблені. Цей тип людей добре вміє підкреслювати достоїнства інших, але часто на шкоду власним успіхам. Цей профіль розглядають часто як ресурс, але рідко як фігуру.
Водночас Олів'є Маріон пропонує інше прочитання. Для нього доброта – це аристократична чеснота, свідомий вибір, який перевершує наш інстинкт виживання та домінування. І бути добрим – це не про відійти вбік, а про будувати міцні стосунки, розумно делегувати повноваження та надихати команду.
Злість – палиця з двома кінцями
На перший погляд, безжальна позиція може здатися виграшною стратегією. Ці постаті, якими захоплюються або яких бояться, часто сприймають як природжених лідерів. Але за цим фасадом – висока ціна.
Енергія, зосереджена на суперництві та домінуванні, зрештою стає контрпродуктивною. Злість може ізолювати, виснажити й навіть розкрутити спіраль недовіри.
Гаель Шателен, авторка подкасту "Щаслива робота", стверджує, що справжній успіх – це не "мати Ролекс у 50", а відповідати своїм цінностям і своїм стосункам. Лідерство, засноване на страху, не буде тривалим. І навпаки, ті, хто перетворює свою природну агресію на конструктивну енергію, будують стабільну кар'єру.
Баланс
Неправильно спрямована доброта може стати пасткою. Говорити "так" на все рівнозначно нехтуванню власними потребами. Це слизька доріжка, на якій ви ризикуєте втратити не лише повагу, а й самоповагу.
Саме тому Франсуа Лелорд виступає за напористу доброту. Говорити "ні", встановлювати чіткі межі та визнавати свою заслугу. Бути напористим означає навчитися захищати свій простір, поважаючи простір інших. А справжня сила не в бажанні придушити інших, а в умінні елегантно маневрувати між потребами одних і амбіціями інших.
Тож бути неприємним, щоб досягти успіху на роботі, геть не обов'язково. Тут усе залежить від нюансів, але загалом – стратегічна доброта в поєднанні з твердою напористістю може виділити вас у часто безжальному професійному світі.