"Купив мені рюкзак і "Денді": молодший брат Валерія Залужного зворушив спогадами з дитинства

Книга, написана радницею колишнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного зі стратегічних комунікацій Людмилою Долгоновською, дозволяє нам більше дізнатись про його особистість. Зокрема про те, яким він був старшим братом.

Це цікаво Яким чоловіком став колись "Найсильніший хлопчик світу" після відмови від бодибілдингу та дієти

Валерій замінив Артуру батьків

Почнімо з того, що між братами була чималенька різниця у віці – тринадцять років. Тоді матір хлопчиків працювала на залізничному вокзалі, а їхній батько – на заводі. На жаль, поблизу дому дитячого садка не було. Відтак, на Валерієві була турбота про малого брата. Власне, Артура до школи готував майбутній генерал.

Мама з татом цілими днями на роботі. Мама писала записки: "Вибач, Валеро, сьогодні треба посидіти з братом",
– розповів Артур.

Згодом на Валерієві плечі впали обов'язки старшого чоловіка у сім'ї, коли його батьки розлучились. Артурові доля його старшого брата нагадує їхнього діда Василя.

"У діда три доньки, у кожної по двоє дітей. Серед онуків Валерій був найстаршим, а я наймолодшим. Дідусь вважав себе головою всього сімейства. Тому на Різдво всі повинні обов'язково бути у нього. Хоч на день, але всі мають приїхати". У діда все було чітко. Мама розповідала, якщо дідусь сказав: "О восьмій годині збираємося на свято", а ми запізнилися на п'ять хвилин, то двері вже були зачинені", – розповів Артур.

Уривок книжки про Валерія Залужного / Фото Telegraf

Уривок книжки про Валерія Залужного / Фото Telegraf

Власне, спочатку в однієї з тіток Валерія й Артура не стало чоловіка. Згодом сім'ю покинув їхній тато. Так, тягар відповідальності спочатку ліг на дідуся, а згодом – найстаршого у сім'ї, Валерія Залужного.

І я радий, що наше сімейство очолив саме він. Я не скажу, що він радить, як краще чинити в тій чи іншій ситуації, але часом я сам себе питав: "А як би вчинив він?" Тому що він вчинив би правильно, навіть якби рішення нашкодило йому. Я завжди намагався робити, як він,
– зауважив Артур.

Валерій пішов у технікум через дівчину

Як розповів Артур, Валерій після 9 класу вступив до місцевого машинобудівного технікуму (нині – політехнічний коледж). Майбутній генерал якось жартома зізнався, що симпатія до дівчини перевершила його мрію стати військовим. Власне, почуття змусили його вступити до технікуму, куди пішла вона.

"Спочатку генерал пішов за нею, а потім – за мрією", – розповів брат.

Валерій Залужний зі своїм братом Артуром / Фото з архіву Валерія Залужного

Він також наголосив, що Валерій Залужний щедрий і турботливий. І що це одні з основних рис характеру генерала, які знайомі тим, хто особисто його знав.

"От йому ніколи нічого не було шкода. Настільки не шкода, що коли я вперше мав іти до школи, Валера зібрав усі гроші, які мав, і купив мені рюкзак та ігрову приставку "Денді". Такої не було ні в кого. І мама, пам'ятаю, каже: "Так, а ти собі щось зі стипендії лишив?". А брат каже: "Ні". Коли я малим робив шкоду, то мене ніколи не били. На всі мої капості він знаходив виправдання. Тож мене навіть у куток жодного разу не ставили. Я брату в плече плачу, а він слухає й наставляє мене", – додає Артур Залужний.

Читайте також Цю книгу рекомендує Білл Гейтс для зміцнення ваших стосунків

Книга "Залізний генерал. Уроки людяності" доступна до передзамовлення, а з'явиться вона на полицях 26 серпня. Якщо що, шукайте її серед книжок видавництва Vivat!